Нездоровий спосіб життя «убиває» на десять років раніше

Паління, високий рівень холестерину й уживання алкоголю віднімають у людини 10 років життя. До такого висновку прийшли британські вчені. Відповідно до їхніх експериментів чоловіки, що курять, середнього віку з підвищеним тиском і рівнем холестерину вмирають у середньому на 10 років раніше своїх більш здоровіших ровесників.

Результати дослідження, проведеного вченими Оксфордського університету говорять самі за себе: 50-літні курці з підвищеним артеріальним тиском і рівнем холестерину, як правило, живуть на 10 років менше.

При обстеженні враховувалися дані роботи легенів, кровоносної системи, рівню холестерину й глюкози в крові, а також ріст і вага учасників експерименту, їх шкідливі звички, минулі хвороби, рівень освіти й родинний стан.

У результаті експерименту вчені виявили, що 42% чоловіків – курці, 39% мають підвищений артеріальний тиск і в 51% виявили підвищений рівень холестерину.

Британський благодійний кардіологічний фонд нагадує, що людям після 40 років необхідно пройти комплексне обстеження.

Споконвічно дослідники Оксфордського університету виявили три основні фактори серцево-судинних захворювань, що збільшують ризик: паління, високий тиск і підвищений холестерин.

Коли стали враховувати й такі фактори, як ожиріння, діабет і навіть задоволеність роботою, виявилося, що й вони теж впливають на ризик захворювання. 5% обстежених з найменшою кількістю факторів живуть на 15 років довше, ніж 5% людей з усіма факторами ризику.

Також установлено, що кількість смертей від серцево-судинних захворювань скоротилася з 60% в 1950 році до 40% в 2005 як серед чоловіків, так і серед жінок.

При цьому з'ясувалося, що менш забезпечені люди більше курять, їдять жирну їжу й перебувають під більшим психологічним стресом. Усе це підвищує ризик хвороб серця.
Добитися значних результатів можна зміною способу життя або застосуванням ліків, говорить він, додаючи, що хоча в експерименті брали участь чоловіки, немає підстав припускати, що тривалість життя жінок не залежить від відсутності шкідливих звичок.

Земні мікроорганізми збільшили ймовірність виявлення життя на Марсу

Учені запропонували шукати сліди існування життя на Марсі опосередковано. Змоделювавши процес скам'яніння колоній мікроорганізмів у лабораторії, дослідники уклали, що сліди їх життєдіяльності можуть зберігатися в породі протягом тривалого часу.

Планети Сонячної системи утворювалися приблизно в той самий часовий період. Відповідно, умови на кам'янистих планетах (таких як, наприклад, Марс і Земля) були дуже схожими. Умови на молодій Землі були екстремальними - температура на поверхні наближалася до точки кипіння води, а атмосфера була позбавлена кисню. Учені не виключають, що подібний клімат був і на Марсіу.

У якості об'єкта дослідження автори вибрали два види архей - Pyrococcus abyssi і Methanocaldococcus jannaschii. Археї - це одноклітинні без'ядерні мікроорганізми, біохімія яких однаково сильно відрізняється від біохімії бактерій і еукаріот (організмів, клітини яких містять ядро). Багато вчених уважають, що перші живі організми, що з'явилися на Землі, належали до групи архей.

Дослідники відтворили в лабораторії умови, які необхідні для перетворення органічного матеріалу прадавньої Землі в скам'янілості. Клітини M. jannaschii не витримали суворих умов, сліди, що й залишилися від них, було вкрай складно виявити. Останки клітин P. abyssi зберігалися в придатному для ідентифікації виді протягом чотирьох місяців.

Крім того, учені з'ясували, що деякі з виділюваних мікроорганізмами продуктів здатні зберігатися значно довше. Такими "довгожителями" виявилися крохмалоподібні речовини, які роблять археї, що формують біоплівки. Ці речовини зберігаються після загибелі мікроорганізмів і скам'яніння біоплівок. Відповідно, учені можуть ідентифікувати їх у прадавній породі.

Гіпотеза про можливе існування на Марсі життя в цей час або в минулому досить популярна серед астрономів. Непрямим підтвердженням такої точки зору є численні дані про наявність на Марсі води кілька мільйонів років тому й виявлення на Червоній планеті водяного льоду (це відкриття зовсім недавно зробив орбітальний зонд MRO). Вода необхідна для виживання організмів земного типу. Однак недавня робота, у ході якої вчені досліджували марсіанський метан, ставить під сумнів можливість населеності Марса.

Мозок людини посилає імпульси організму тільки на світанку й заході

Головний мозок посилає короткі електричні імпульси всьому організму на світанку й на заході, увесь інший час він не посилає ніяких сигналів, і в такий спосіб будить організм і навпаки, підготовляє його до нічного відпочинку. Це відкриття не тільки дозволить розробити більш досконалі методики лікування різних типів порушень сну, але й ставить хрест на теорії добових, або, як говорять фахівці, циркадних ритмів, що панувала серед учених протягом останніх двох з половиною десятиліть.

"Знання про те, які справжні сигнали мозку, що визначають циркадні ритми, допоможуть нам розробити методи лікування захворювань, пов'язаних з їхнім порушенням", – сказав один з авторів публікації Деніел Форжер математик з Мичиганського університету в США, що розробив модель, яка описує циркадні сигнали головного мозку.

Ученим уже було відомо, що центр контролю добових ритмів організму людини й інших тварин перебуває в спеціальній області в центрі головного мозку - так званому супрахиазматичному ядрі. Вимірюючи активність нейронів, що входять до складу цього ядра, учені незмінно бачили ту саму картину – збільшену активність у денний час доби й уповільнену вночі під час сну. На підставі цих спостережень учені от уже 25 років уважали, що саме зниження активності нейронів цього ядра приводить до сну в нічний час доби, а підвищення, навпаки, спонукує організм до активних дій.

Професор Хаг Пиггинс із Манчестерського університету, і його колеги звернули особливу увагу на те, що тільки частина нейронів супрахіазматичного ядра мають клітини з активним геном per1, який належить до сімейства генів, відповідальних за циркадні ритми. Групі Пиггинса вперше вдалося виміряти активність окремих нейронів, що містять клітини як з активним per1, так і без нього. В експериментах на мишах учені виявили, що нейрони per1 мають надзвичайну активність і здатні посилати й реагувати на електричні імпульси з величезною частотою. Будь-які інші нейрони такої частоти витримати не в змозі. Ця надзвичайна активність змушує per 1-нейрони "мовчати" протягом дня, перебуваючи в постійно збудженім стані. Свою активність ці нейрони в мишей проявляють тільки протягом коротких тимчасових проміжків, на світанку й на заході, і лише вночі переходять в "сплячий" стан дійсного спокою. Саме така періодичність роботи "вартових" нейронів per1 визначає тривалість і час настання періодів пильнування й спокою в мишей. Інші ж нейрони супрахіазхматичного ядра, активізуючись днем і знижуючи свою активність уночі, участі в регулюванні часу роботи організму не приймають.

Люди двічі виявлялися на порозі виродження

Біологам удалося визначити періоди, у які людство було близько до повного виродження.

Відомо, що людство сильно уступає в різноманітності, наприклад, мавпам. У геномах двох шимпанзе, узятих з різних популяцій, набагато більше відмінностей, ніж в людей з різних континентів. Дослідження цього питання почалося в 90-х роках минулого століття й зрештою привело вчених до висновку про те, що низьке біорозмаїття людства пов'язане з тим, що за час свого існування популяція людей кілька раз проходила так зване «пляшкове горлечко» (bottleneck). У цей час зникали цілі племена, що й привело до зниження різноманітності.

У рамках дослідження вчені провели аналіз генетичних даних з 53 популяцій людей з усієї планети. Для роботи використовувалася спеціально створена комп'ютерна програма BOTTLENECK, що займається аналізом співвідношення кількості рідких аллелей (різних форм одного гена), до загальної кількості гетерозиготних алей (різні варіанти гена на парних хромосомах). За законами спадкування, перші завжди зникають швидше других. Таким чином, співвідношення цих величин дозволило вченим оцінити час виникнення події, що привела до масового вимирання людських племен.

У результаті вчені виявили дві популяції людей, у яких «дисбаланс» ознак виявився самим більшим. Ними виявилися люди з Якутії й Близького Сходу. Звідси вчені вирішили, що, імовірно, за свою історію людство проходило так зване «горлечко» двічі. Перший раз, коли 50-60 тисяч років тому люди рушили з Африки на інші континенти, а іншої — коли 10-20 тисяч років вони перетнули Берингову протоку (на місці якої тоді був перешийок) і заселили Америку.

За словами дослідників, нові дані добре узгодяться з наявними археологічними знахідками. Справа в тому, що розселення супроводжувалося війнами й хворобами, що приводили до загибелі цілих племен, що й скорочували біорозмаїття.