Американська прісноводна риба «напхана» ртуттю

Кожна сота риба, виловлена в кожній з 291 американської прісноводної ріки, заражена ртуттю.

Причому у чверті заражених риб вміст ртуті перевищує максимально припустиму норму, установлену Агентством по охороні навколишнього середовища США.

Гідрологи з американської Геологічної служби називають цю інформацію свідченням того, наскільки сильно сьогодні забруднені ртуттю повітря, струмки, ріки й риба. Нейротоксин попадає в навколишнє середовище в основному із забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферу промисловими підприємствами. Головні винуватці ртутних забруднень — електростанції.

Найбільше «багаті» ртуттю струмки в Північній і Південній Кароліні, Джорджії, Флориді й Луїзіані, розташовані у відносно нерозвинених районах з густими сосновими борами й лісистими заболоченими територіями. У цих районах під впливом різноманітних факторів іде активне перетворення ртуті з неорганічної форми в більш токсичну органічну — метилртуть, яка й виявлена в 95% заражених риб.

Отруєнням ртутьутримуючою рибою й молюсками сильніше всього піддані діти й старі. А в організмі жінки ртуть, що накопичується, приводить до виникнення неврологічних розладів у її новонароджених дітей. Щоб знизити ризик інтоксикації, гідрологи рекомендують віддавати перевагу дрібній річковий рибі, такій як окунь.

Втім, деякі вчені вважають заражену ртуттю рибу не настільки небезпечною для людини. За їхніми словами, токсичне з'єднання вже прореагувало із протеїнами або іншими захисними молекулами й атомами в організмі риби (саме тому вона й не вмирає від ртутного отруєння). Фахівці запевняють, що метилртуть не так токсична, як рівноцінна кількість чистого еквівалента. Це значить, що ртуть у бутерброді з тунцем має куди менший отрутний потенціал, ніж ртуть із вакцини.