Морепродукти - їжа довгожителів

Грецький гурман Архестрат, автор першої в історії кулінарної книги, надавав величезного значення морепродуктам, три чверті його книги присвячені стравам з дарунків моря. Він уважав, що кращі осетри водилися на острові Родос, і писав: «Якщо осетер з Родосу попадеться вам на ринку, слід роздобути його хоча б силою, нехай навіть згодом доведеться відповідати за законом за крадіжку». Пристрасть греків до морепродуктів не випадкова — дарунки моря мають збалансований склад, не підвищують рівень цукру в крові, є легкою, некалорійною їжею.

У Китаї морепродукти — краби, креветки, морські гребінці — високо цінувалися як засоби, що підвищують життєві сили організму. Усі жителі Середземномор'я, а також більшості країн Азії з незапам'ятних часів уважають морських молюсків, ракоподібних і головоногих самими вишуканими делікатесами. А в суворій Скандинавії морепродукти завжди були прекрасною альтернативою рибі — смачні, ситні й корисні.

Усім відомо про довголіття й міцне здоров'я японців, кухня яких багата рибою й морепродуктами. У Японії найвища тривалість життя (у середньому 81 рік), на другому місці найбільший експортер морепродуктів Норвегія (79 років).

На Русі через далекість більшості міст від морів морепродукти довгий час не були широко відомі. Купці везли з далеких північних і південних морів небачені дивини — кальмарів, креветок, молюсків. Але приживалися морепродукти довго й важко. Величезну роль у їхній популяризації зіграла…православна церква. «Морські плоди», як називали тоді морепродукти, не вважалися тваринною їжею, їх дозволялося їсти в пісні дні.

Поступове відношення до незвичної їжі мінялося. Перший час тільки вибрані особи, царі, купці й бояри, вкушали дарунки моря. Потім у свій раціон їх включили ченці, а пізніше й прості люди полюбили морепродукти.