Реконсолідація пам'яті небезпечна для життя кошмарів

Запобігти появі кошмарів або інших розладів після якої-небудь події, що травмує, можна, не прибігаючи до ліків, свідчить дослідження американських учених.

У ході експерименту на добровольцях нейробіологи з Університету Нью-Йорка й Техаса з'ясували, яким чином можна перервати процес переходу неприємного спогаду з короткострокової пам'яті в довгочасну.

Не всі спогади однаково корисні
У важких випадках амнезії людина взагалі не може запам'ятовувати, що відбувається з нею, читаючи до дірок ту саму газету, багаторазово здороваючись із лікарем, що заходить у палату і раз за разом задаючи ті самі питання.

Генрі Молайсон (Henry Gustav Molaison), який увійшов майже в кожну книгу про пам'ять як «хворий H.M.», прожив понад сорок років саме в такому стані. Йому видалося, що він лише недавно потрапив у лікарню, тому що через невдалу операцію на мозку процеси консолідації пам'яті ( тобто переносу в довгочасну пам'ять нової інформації) у нього були необоротно порушені. Але якщо для Молайсона порушення пам'яті стало трагедією, це ще не означає, що консолідація всієї пам'яті буде благом.

Психіатрам відомо, що жертви катастроф, злочинів або учасники воєнних дій часто зустрічаються з посттравматичним стресовим розладом: вони занадто добре пам'ятають пережите. І коли, приміром, при одному запаху диму від багаття в людини встають перед очами картини пожежі або уламки, що догоряють на місці вибуху закладеної під дорогу міни – це та пам'ять, яка скоріше заважає.

По оцінках американських психіатрів, близько третини військовослужбовців, що повернулися з Іраку, ризикує зіштовхнутися з посттравматичними розладами. А на військових перелік груп ризику не закінчується.

Стерти, але не все
Учені давно навчилися блокувати процес переходу пам'яті з короткострокової в довгочасну форму у тварин. Уже в 1940-х роках біологи знали, що консолідація пам'яті може бути порушена; проблема полягала у відвертій негуманності способів, якими цього можна добитися, – переохолодження або електрошок.

Пізніше нейробіологи знайшли препарати, що блокують на якийсь час синтез білка або молекул РНК у клітинах, і змогли блокувати консолідацію пам'яті вже за допомогою цих речовин. Видалося б – от вона, таблетка від посттравматичного розладу. Однак і цей метод не можна було впроваджувати в клінічну практику: блокада синтезу білка – це суворе випробування для клітини, у якої, по суті, порушуються всі нормальні процеси. Для порушення консолідації пам'яті блокатори синтезу білка треба застосовувати в дозах, близьких до летальних, або вводити препарат безпосередньо в мозок, що теж неприйнятно для використання методу на людях.

В ідеалі психотерапевтам хотілося б мати щось таке, що взагалі не пов'язане із сильнодіючими препаратами й може застосовуватися з мінімальним ризиком для людини, але чи можливо це хоча б у принципі? Що можна вилікувати без ліків, а що зажадає фармакологічного втручання? Для того щоб відповісти на ці питання, треба знати, як працює мозок у момент, коли він здобуває досвід, що травмує, і коли він його запам'ятовує. Саме це й намагалися з'ясувати американські нейробіологи.

Тут б'ють струмом
Групі добровольців дослідники показували на екрані довільний об'єкт і одночасно наносили слабкий, але досить неприємний удар струмом. Як і слід було сподіватися, через якийсь час випробувані здригалися вже при одному виді тієї самої картинки – на цьому запам'ятовування неприємного досвіду вчені вважали закінченим.

Відповідно до теорії консолідації пам'яті, тепер ця інформація зберігалася в короткочасній пам'яті й повільно, у плині годин або навіть доби, переходила в довгочасну форму – починався процес, який нейробіологи й намагалися порушити без застосування лікарських засобів.

Як? Найпростішим чином: через якийсь час учасникам експерименту знову показували ту ж картинку, але струмом уже не били, повідомляючи мозку про те, що насправді картинка безпечна.

Без знущань
Фізіологи додадуть: фраза «били струмом» неправильна. Треба писати «не наносили електрошкірного роздратування» – все-таки метою стоїть неприємний, а не відверто болючий досвід! Кореспондент одного разу особисто перевірив роботу клітини для мишей з подібною електричною підлогою – це дійсно скоріше неприємно, ніж боляче. У всякому разі, не розряд від побутової електромережі й уже тим більше не майже така, що вийшла зараз із практики електрошокова терапія.

Реконсолидация
Після того, як випробувані побачили картинку раз, усередині їхніх нейронів починалися найскладніші процеси від активації рецепторів до зміни активності генів – учені, звичайно, безпосередньо цього не бачили, але сам процес консолідації був раніше вивчений на тваринах, і про події в мозку можна було легко здогадатися на основі накопичених раніше даних.

Більше того, із численних експериментів на мишах і пацюках було відоме й те, що витяг інформації з пам'яті змушує мозок повторити консолідацію заново: іншими словами, у процесі згадування відбувається не просте відтворення інформації, а її активний перезапис. Мовою вчених – реконсолідація.

А раз пам'ять знову на якийсь момент переходить у проміжний між короткостроковим і довгочасним зберіганням стан, то чому б не спробувати цим скористатися?

Експеримент із показом картинок без роздратування струмом продемонстрував, що це дійсно спрацьовує: перше пред'явлення зображення витягало інформацію з пам'яті, а наступні слайди з тою же картинкою приводили до нейтралізації неприємного досвіду.

Через рік
Через рік після експериментів учасників запросили повторно – перевірити те, чи збереглися спогади. І ті, хто пройшов рік тому повторну серію з показом картинок без нанесення слабких ударів струмом, уже не реагували на їхнє повторне пред'явлення.

Важливо відзначити: люди пам'ятали експеримент, пам'ятали самі зображення, але от несвідома реакція на них зникла. А це значить те, що можна обійтися й без етично небезперечного «стирання» пам'яті: людина буде знати про, що відбувалися з нею раніше, осмислений досвід нікуди не подінеться.

Зникне лише механізм, що приводить до переносу хворобливого переживання на схожі, але свідомо нешкідливі явища – дим багать, темний одяг, салони літаків і так далі.

Крім того, робота вчених продемонструвала й ефективність нелікарських методів: можливо, що мозок здатний самостійно, з мінімальною допомогою ззовні, упорається з досить серйозними психологічними проблемами.