Ювелірні прикраси. Екскурс в історію

Виробництво ювелірних виробів - одне із самих прадавніх ремесел в історії людства. З незапам'ятних часів ювелірні вироби із золота, срібла й дорогоцінних каменів були мірилом багатства й влади панівних класів.
На самому початку історії коштовностей, багато сторіч назад, люди використовували раковини, зуби тварин, і інші об'єкти, як прикраси.
Створення коштовностей (у нашому розумінні) почалося в Єгипті, Італії, Китаї й Південній Америці й Центральній Америці приблизно 5000 років тому. З незапам'ятних часів ювелірні вироби із золота, срібла й дорогоцінних каменів були мірилом багатства й влади пануючих і релігійних еліт суспільства.
В Італії епохи Ренесансу створення коштовностей досяглося статусу образотворчого мистецтва. Багато італійських скульпторів були прекрасними ювелірами. З 17-ого сторіччя декоративна функція коштовностей знову виходить на перший план, затьмарюючи її символічне значення. До 1930 року, індустріалізація в Нью-Йорку принесла коштовності в межі фінансової досяжності середнього класу, створюючи процеси й технології масового виробництва.

Прикраси слов'янських народів
Наші прадавні предки створювали багато чудових і цікавих прикрас. Серед них - різноманітні слов'янські обереги, кільця, сережки, скроневі кільця, талісмани, зброя, обручі для носіння на шиї, предмети культу й предмети інтер'єру. Стародавні слов'янські прикраси широко представлені виробами з різними орнаментами.
Крім металів слов'яни використовували в прикрасах дерево. Це дозволяло створювати шедеври серед прикрас із дерева. Вироби з дерева - гребені для волосся, кулони й багато інших прикрас.

Прикраси в країнах світу
Чоловіки, жінки, і діти у всіх, навіть самих віддалених, частинах світу носять свого роду коштовності або як прикраси для свого тіла або для "чарівництва". Деякі вироби, зроблені з дорогоцінних каменів і дорогоцінних металів, є майже безцінними. Такі вироби, в основному, зберігаються в приватних колекціях або музеях. Однак, тільки біжутерія, що використовується при виробництві більш дешевих металів, виробляється в великих кількостях. Серед примітивних народів, як в Африці й на Тихоокеанських Островах, коштовності - у більшій частині представлені залишками лісу, кісток, раковин, або волосся тварин; все-таки багато із цих виробів витончені. Для деяких племен "коштовності" - це тільки круглі дерев'яні прикраси, які вставляються в губи.

Навіть у таку прадавню епоху, як Кам'яний Вік, люди робили коштовності. Для охорони будинку від нападів злих духів, вони виліплювали амулети із зубів і кістяного борошна. Люди вірили, що сила й дух звірів живе в кістках. Уважалося, що намисто із зубів вовка дарує власникові відвагу й витривалість. Амулет із зубів і іклів ведмедя - дарує силу, мудрість і безстрашність.

До вавилонських часів люди навчилися обробляти золото, і створення коштовностей стало ремеслом. У шумерських ювелірів були свої майстерні в межах територій храмів. Ювеліри в прадавньому Єгипті розвили емаль, як засіб оформлення, коштовностей, або cloisonné. Вони подарували світу безліч чудових золотих і срібних прикрас. Етруски - ніхто в прадавньому світі не міг зрівняється з їхніми майстрами. Вони широко використовували новітні для тих часів технології роботи при виробництві ювелірних виробів. Особливо відомі роботи в області гранулювання. Етруски наплавляли малюсінькі кульки золота на металеву поверхню, щоб сформувати об'ємний малюнок. Стародавні греки працювали в основному в емалі й золоті філігранної роботи або срібному дроті, сформованому в шнурок. Ювеліри Римської імперії додали дорогоцінні камені до золотих і срібних частин прикрас. Емалювання й хитромудрість форм характеризувала складні Візантійські коштовності. У стародавності в євреїв золоті браслети були знаками відмінності королів. Біблія часто згадує коштовності.

Проект для погруддя Арона, первосвященика, наприклад, з'являється у вірші xxviii, 15, і повинен був мати 12 дорогоцінних каменів sardius (рубін), топаз, карбункул, смарагд, сапфір, алмаз, гіацинт, агат, аметист, берил, онікс, і яшма, увесь набір у золотій філігранній роботі.

Середньовічні дворяни захоплювалися прикрашеними дорогоцінними каменями релігійними об'єктами, одягом й рукавичками інкрустованими дорогоцінними каменями. У блискучі дні розквіту Ренесансу проекти коштовностей були зроблені такими великими художниками як Дюрером (Durer) у Німеччині й Ботічеллі (Botticelli), Гіберті (Ghiberti), і Селліні(Cellini) в Італії.

Крім Японії, народи сходу дуже любили коштовності й носили багато ювелірних прикрас. На базарах Індії донині ремісники усе ще роблять частини з дизайну ювелірних, яким може бути більш 2 000 років. Китайці також показують велику вправність і майстерність, особливо в класичних весільних головних уборах. Китайці люблять фігурки з напівкоштовних каменів до того, що багато носять їх в кишені, щоб мати можливість погладити. Замість блискучого зеленого нефриту вони віддають перевагу більш рідким кольорам, таким як білий, трав'яний зелений або червоні плями й зелений, поцяткований золотом.