У пігмеїв знайшли загального предка

Група антропологів установила, що пігмеї, що живуть у західній частині Центральної Африки, розділилися на окремі галузі близько трьох тисяч років тому.
У цей час серед західноафриканських пігмеїв виділяється кілька груп, які відрізняються один від одного по зовнішньому вигляду, мові й звичаям. Колектив учених, очолюваний Полем Верду (Paul Verdu) з паризького Музею людини, одержав зразки ДНК від 604 пігмеїв з дев'яти різних груп. Крім того, дослідники вивчили ДНК представників 12 груп людей нормального росту, що проживають поруч із пигмейськими племенами.

Учені аналізували розподіл 28 генетичних маркерів (певних послідовностей ДНК). Вони з'ясували, що всі дев'ять груп пігмеїв стоять досить далеко один від одного. Дослідження показало, що вони виділилися від загальної групи близько 2800 років тому. Сама ця популяція відокремилася приблизно 50-90 тисяч років тому.

Крім того, учені виявили в генах пігмеїв "сліди" від схрещування з людьми нормального зросту. При цьому геноми сусідів низькорослих людей не несли характерних для пігмеїв генів. Автори пояснюють цей незвичайний результат традиційно неприязним відношенням до пігмеїв серед людей нормального росту. Навіть у тому випадку, якщо в пігмея й "непігмея" народжуються діти, вони не можуть жити в суспільстві людей нормального зросту й змушені йти до племені низькорослого батька.

Через генетичні особливості ріст пігмеїв не перевищує 1,5 метрів. У дитинстві вони розвиваються тими ж темпами, що й "звичайні" люди, однак у певний момент перестають рости. В антропологів було дві версії походження цієї особливості. Згідно з першою версією, яку підтвердили автори роботи, свій ріст пігмеї успадкували від загального предка. Друга гіпотеза припускає, що кожна група пігмеїв "прийшла" до низькорослості незалежно, тому що маленький зріст дає перевагу при виживанні в тропічних лісах.